Християнські Проповіді podcast

Християнські Проповіді

1
Ефесянам 5:1-14 13:33

9 napja13:33

13:33

Пишучи свої послання чи листи, апостол Павло часто розділяє їх на дві частини, де в першій частині він викладає слово про наше виправдання, тобто спасіння і прощення гріхів, а в другій частині він пише слово про наше освячення, тобто наше нове життя у Христі та плоди віри в Нього. Послання до Ефесян не є цьому виключенням. Так у перших трьох розділах Павло пише про Божий відвічний план спасіння, а від четвертого до шостого включно – про наслідки дії Божої спасаючої благодаті на віруючого. Слово ж Боже, яке ми сьогодні розглядаємо знаходиться саме в другій частині послання. У п’ятому розділі послання до Ефесян апостол торкається питання святості нового життя християнина, що стосується Шостої заповіді. Однак, перш ніж сказати про це, Павло ще раз нагадує нам про основу нашої мотивації до цього нового життя святості: « Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі » (Еф.5:1-2). «Бог є любов», - каже апостол Іван дуже просто. Бог не просто має любов і чинить її. Сам Бог є любов. Його ціле єство – це любов. Бог – це палаюча любов, як на небі, так і на землі. Бог – це океан любові, який переповнює все. Він виявив себе як невимовно люблячий Бог. Він любив нас навіть ще до нашого існування. Він полюбив нас ще з вічності. І вже з вічності Він вирішив виляти всю Свою любов на нас. Він створив нас. А коли ми згрішили і стали Його ворогами, Він не забрав від нас Своєї любові. Натомість, Бог видав Свого Єдинородного Сина на страждання і смерть замість нас. А Він, Син вічної любові, охоче пожертвував Собою замість нас на вівтарі хреста. Він віддав Себе Богові як повністю прийнятну досконалу жертву. За рахунок цієї жертви Божа справедливість, яка зазнала образи від наших гріхів, була улагоджена, і ми стали прийнятними в Ньому, не зважаючи на наші гріхи. Через Христа Бог примирився з нами. Це є модель любові, за якою християни себе оцінюють, яку вони наслідують. Подібно до малюка, який намагається імітувати свого тата, коли ходить, говорить, чи щось робить. Через те, апостол Павло не закликає нас чинити любов, але «ходити в любові». Під цим він має на увазі, що життя християнина повинне бути постійною любов’ю до Бога і до ближнього. Ця свята любов має наповнювати і зворушувати його серце. Вона має проявлятись в його мові, на його обличчі. Вона є мотивацією всіх його діл. Сам Бог і Його любов повинні перебувати в християнині. Павло каже нам, щоб ми наслідували Бога « як улюблені діти ». Він визнає, що цей заклик не стосується всіх людей. Бо як може бідна людина, яка все ще перебуває у смерті гріха і його марноті, людина, яка не визнає Бога за вище добро, котра блукає як сліпець, шукаючи спокою і миру в світі та його речах, як може така людина наслідувати Бога в любові? Якщо вона чує заклик до святої, божественної любові, вона відкидає його як глупоту. Навіть, якщо така людина і прагне вічної любові, її серце тягне її вниз. Однак, християни через віру знають на досвіді цю любов, якою Бог із вічності їх полюбив, як батько любить своїх дітей. Пізнаючи цю любов, вони народжуються від Бога, стають учасниками божественної природи і правдивими дітьми вічної та досконалої любові. Вони зобов’язані як Божі діти любити, як їхній Отець любить. І вони отримують від Нього силу любити. Таким чином, пробудись! Ходи як Боже дитя у любові. Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Матвія 4:1-11 14:06

9 napja14:06

14:06

« Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами! А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих. Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги. Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого! Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся! Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! Тоді позоставив диявол Його » (Мт.4:1-11). Незадовго до цього, коли христився Ісус, небо відкрилось над Ним так, ніби хотіло спуститись на землю. Відразу після Його хрищення, пекло розкрилось під Христом і ринуло на Нього з усією його силою. Син Божий Своєю всемогутньою силою скинув Сатану з неба, проте, тут на землі, Він дозволяє нападати на Себе, дозволяє водити Себе, глузувати над Собою, насміхатися над Собою. Він не долає Сатану силою Своєї всемогутності, але в Своєму пониженні Він перемагає записаним Божим Словом. Вічне Світло бореться зі духом темряви, вічна Правда з духом обману, Найсвятіший бореться з духом нечистості, Небесний Цар зі немічним в’язнем пекла. Божий Син дозволяє Себе поставити на наріжника храму, дозволяє спокуснику вимагати, щоб Він поклонився тому. Яка це чудесна битва! Коли ми читаємо, що « Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав », ми бачимо, що Христова битва не була випадковою. Вона була спланована Богом, Самим Небесним Отцем. Вона відбулася відповідно до Божої вічної благодатної постанови, а Христос охоче довершив цю битву. Якщо б Христос не хотів би цього, Сатана не з’являвся б перед Ним, не спокушував би Його, не нападав би на Нього. Але Христос тут не боровся за Себе. Натомість, Він боровся замість нас, як замінник всього людства. Через гріх люди продали себе Сатані, ставши слугами і підданими його царства. Таким чином, коли Христос захотів викупити і спасти людей, Він прийшов як правдивий власник людських душ, щоб перемогти Сатану, щоб зруйнувати його царство, щоб забрати від нього здобич, щоб звільнити нас від влади темряви, і щоб привести нас через царство благодаті у царство вічної слави. Згодом про це Ісус розкаже притчу Своїм учням, порівнюючи Себе зі Сильнішим, що грабує «дім дужого»: « Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує » (Мт.12:29). Христос зробив це, головно, Своєю викупною кровною жертвою на хресті за всі гріхи цілого світу. Саме цією жертвою голова змія була повністю розчавленою і всі люди були повністю викуплені. Боротьба Ісуса з дияволом у пустелі була лише початком. Це було перше зіткнення, яке мусів побороти Князь нашого спасіння, щоб розтоптати Сатану і завдати йому першого смертельного поранення. Це була перша поразка армії пекла, щоб вона побачила, що прийшов Сильніший. Якщо Христа було б переможено в пустелі, це було б горе для нас. Але перемога була за Христом. Він славно переміг, переміг не для Себе, але для нас. Пута розірвані – ми вільні. Все, що ми втратили через гріхопадіння Адама, Христос відвоював у битві в пустелі. Людина з’їла із забороненого плоду дерева. Христос, Другий Адам, не їв і не пив, постив, сорок днів і ночей. Людина захотіла бути як Бог. Христос, Син Божий, поборов спокусу сумніву від Сатани, його глузування, коли той казав Йому: « Коли Ти Син Божий ». Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Матвія 15:21-28 - Богоборці 13:09

9 napja13:09

13:09

« І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала » (Мт.15:22-28). Після двадцятирічної відсутності Яків вертається додому. Вертається він не сам, а з ним жінки, діти, вся челядь, усі отари набуті ним за час перебування в Халдейському краї. Незабаром він має зустрітися зі своїм братом Ісавом, в якого він хитрістю забрав перворідство. І ось у цей напружений для Якова момент стається з ним одна дивна подія, про яку читаємо в книзі Буття: « І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним. І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене. І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків. І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав. І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім’я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там » (32:25-31). Так Яків став називатися Ізраїлем, бо він боровся з Богом. І тепер всі його нащадки також називаються Богоборцями, або народом Ізраїлю. Яків боровся з Богом, із Божим Сином до Його втілення. У сьогоднішньому Євангельському читанні ми також маємо справу з богоборцем. Однак, на цей раз це жінка, яка навіть не належить до фізичного народу богоборців, однак, по правді, вона є богоборцем, бо належить до духовного Ізраїлю, як і всі віруючі в Ісуса Христа, Втіленого Сина Божого. Сповідання віри ханаанки: « Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів », визнає Ісуса за Месію, Господа з Давидового роду. В Євангеліє від Матвія Ісус називає віру великою лише в двох осіб, обоє вони не юдеї. Ісус хвалить віру сотника та віру цієї жінки. На цій ханаанській жінці показується нам те, як Бог деколи змагається зі християнами, Своїми дорогими дітьми. Він може ставитись до них так, ніби Він немає з ними ніякої справи, ніби вони вороги, а не друзі. Перший випадок того, як Бог змагається зі християнами – це звичайні земні поневіряння. Вони не завжди є тілесними муками від Сатани. Це може бути якась особиста хвороба, чи слабість та смерть когось із рідних чи близьких, це може бути бідність, втрата доброго імені через наклеп, невірність та фальшивість друзів, яким довіряв, чи будь що з того на тлі війни, як це ми сьогодні маємо, звичайні цьогосвітні нещастя та біди. Однак, як ми це бачимо зі ханаанською жінкою, є ще одна, більш складніша боротьба. Бог часто не відповідає на молитви християн у потребі відчаю, а мовчить. Відчай збільшується і часто при його рості християнин палко молиться. Певний час Бог незворушний. Спочатку Христос мовчить на голосіння ханаанки. А коли Він нарешті відкриває Свої вуста, з них линуть гнівливі слова. Коли вже втручаються учні, Він пояснює, що не був посланий до поган, а згодом навіть порівнює жінку зі собакою, що може і не заслуговувати крихт зі столу дітей. Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Як на рахунок лицемірів у церкві? 12:28

5 weeks12:28

12:28

Ісус називає церкву містом, « що стоїть на верховині гори » (Мт.5:13), що « не може сховатися ». Проте в книзі Об’явлення ми читаємо, що землетрус зачепить це місто. І це означає, що лише саме перебування за стінами цього міста не гарантує деяким людям безпеки, коли затрясеться земля. « Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають » (Мт.13:47-48) Ще в одній притчі Ісус розповів про « чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї » (Мт.13:24-30). Тріснутий кут святого міста, непотріб серед доброї риби у неводі, кукіль, що виглядає як пшениця – це різні способи розказати про одне і теж. За стінами видимої церкви є лицеміри. Вони займають місце у приміщенні, проте не є частиною Христового тіла. Лише пригадаємо тих дванадцять, яких зібрав навколо Себе Ісус. Серед них був Юда « один із Дванадцятьох … що видасть Людського Сина » (Мт.26:14, 24). Ми погоджуємося з тим, що в церкві є лицеміри. Таким чином, така церква справді має вибачатися перед світом, коли їй не вдалося представляти Христа. Ганьбою є те, коли ми, люди церкви, не можемо впевнено вказати на нашу любов як на незаперечний доказ нашого вчення. Ганьбою є те, коли ми, тіло Христове, не відповідаємо на спонукання покори і благодаті, що виходять від нашого Голови, коли наші зібрання втрачають цю якість, яка нас різнить від самого початку. Яку якість? Церква – це блудні сини і доньки, які насолоджуються бенкетом благодаті, грішники з розбитими серцями, для яких таємниця прощення у крові Агнця ніколи не зблідне. Покаяння – це дихання тіла церкви, постійне дихання сповідання провини і дихання в Божому Слові солодкого відпущення. Порядок поклоніння, в якому ми разом навчаємось любити. Сумно, що саме цього не кожний знаходить у своїй найближчій церкві. Бо не всі церкви однакові. Церква, послання якої зводиться до набору правил, виконуючи які будеш благословенний від Бога, стає чимось подібним до фабрики лицемірів. Люди змушені себе тримати у цих рамках, добре усвідомлюючи, що краще виглядати задоволеними, роблячи це. Якщо вони не можуть зарадити цьому, їм залишається одне з двох: у відчаї залишити це все, або вдаючи, залишитися. Хоча навіть у тій церкві, де послання зосереджується на Христі розп’ятому, є такі, які сидять там щонеділі, не беручи Його до свого серця. Звісно, причина цієї проблеми не знаходиться в Ісусі чи Його Слові, навіть не в церкві, як такій. Проблема в тому, що ми називаємо грішною природою. Грішна природа – це те, чим ми природньо є, як ті, що у церкві, так і ті, що поза нею. Усі ми поділяємо спільне підґрунтя, заросле терниною. Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Матвія 20:1-16 - притча про робітників у винограднику 16:14

5 weeks16:14

16:14

Християнські Проповіді

1
Луки 2:29-32 - Стрітення Господнє 12:51

5 weeks12:51

12:51

Коли народився Христос у стайні на околицях Віфлеєму, небесне військо проголосило враженим пастухам: « Слава Богу на висоті, і на землі мир серед людей доброї волі! » (Лк.2:14). Коли через сорок днів це новонароджене Немовля принесли до Єрусалиму в храм, чоловік доброї волі на ймення Семен, що значить «слухання», тримаючи на руках Ісуса, « хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! » (Лк.2:28-32). Тридцять років по тому, Той, кого тримав на руках Семен, читав у голос з книги пророка Ісаї в синагозі міста Назарет: « На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього » (Лк.4:18-20). Хоча ті, що були в синагозі, і слухали Боже Слово від пророка Ісаї, і дивилися з розплющеними очима на Ісуса, проте вони не прийняли слів з уст Помазанця Божого: « Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! » (Лк.4:21) і не побачили Спасіння, яке бачив Семен, тримаючи Немовля. Пройшло ще три роки. Ісус іде до Єрусалиму, щоб там віддати Своє життя. Ось Він виходить із історичного міста Єрихон, щоб увійти до адміністративного Єрихону, де Він зустріне Закхея, митника. При дорозі сидить сліпий на ймення Вартимей. Сліпий дізнається, що проходить Ісус Назарянин. Далі читаємо: « І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога » (Лк.18:38-43). За вісім днів після цього двоє учнів йдуть із Єрусалиму до села Еммаус. Зустрічають Ісуса. Проте їхні очі стримані, щоб не впізнати Його. Розмовляють про останні події, що сталися в Єрусалимі, а саме: « Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, - і Його розп’яли » (Лк.24:19-20). Згадують також і чутки від жінок про порожній гріб. Що би це мало бути таке? Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Луки 8:22-25 - Хто ж це Такий? 13:34

5 weeks13:34

13:34

« І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили. А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони. І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала! А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають? » (Лк.8:22-25). Про визначну подію з історії народу Ізраїлю, яку Мойсей описує в книзі Вихід 14-го розділу, псалмист проголошує у 105 (106) – му Псалмі наступним чином: « Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині! » (Пс.105:9). Дієслово «кликнув», яке тут вживається, можна також перекласти як «докорив». Тобто, розповідаючи про перехід Божого народу суходолом Червоного моря, псалмист проголошує про Господнє діло: « Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині! » (Пс.105:8-9). Те саме дієслово, яке вживає грецький переклад Старого Заповіту, Септуаґінта, використовує євангеліст Лука в завершальному запитанні історії втихомирення бурі на морі: « Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує (докоряє), а вони Його слухають? ». Лука, описуючи це чудо, не використовує жодного Імені чи титулу щодо Ісуса, зазначаючи Його лише займенником «Він», а учні називають Його лише «Наставником». Лука ніби запрошує нас, слухачів і читачів його Євангелія, визначити для себе відповідь на це запитання: « Хто ж це такий, що вітрам і воді Він докоряє, а вони Його слухають? ». Трохи раніше, на самому початку Галілейського служіння, яке Лука описує в четвертому розділі, Ісус вже докоряв. У місті Капернаум Він спочатку докорив у синагозі нечистому духові: « Замовчи, і вийди з нього! » (4:35), а згодом, увійшовши в дім Симона, Він докорив гарячці тещі Симона-Петра, « і вона полишила її » (Лк.4:39). Тепер же, на середині Галілейського озера, « Він же встав, наказав (докорив) бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала! ». « Хто ж це такий, що вітрам і воді Він докоряє, а вони Його слухають? ». Справді, для всіх тих, хто перебував у човні разом з Ісусом, це запитання не виникло на порожньому місці. Це сталося після того, як вони потрапили у халепу. Це була дуже серйозна халепа, - буря на Галілейському озері. Поверхня озера, що оточена гірськими пасмами, знаходилась нижче рівня моря. А враховуючи особливості палестинського клімату з географічним розміщенням цього малесенького моря, бурі, які виникали дуже раптово, несподівано і непередбачувано, визначалися надзвичайною лютістю, нічим не поступаючись розбурханим стихіям великого Середземного моря. Різкий перепад тисків повітря, обумовлений гірською місцевістю, низьким рівнем поверхні води та сухим кліматом, що властивий цьому краю, призводив до сильного сконцентрованого плину швидкого вітру, що викликав велику турбулентність цього малесенького моря. А маленькі, крихітні човники посеред такої розбурханої стихії – це ніби маленькі хатинки в епіцентрі буревію. Кого ж нагадує цей маленький човник посеред розбурханої стихії озера? Часто здається, що життя проходить дуже спокійно, що ніщо не може порушити цей видимий спокій. Але раптом з’являється різкий вітер, а ми, що й гадки не мали про якісь бурі, потрапляємо в самісінький центр бурхливого, руйнівного шторму. Як ось сталося з нашою країною на початку 2014 і 2022 років. Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Луки 1:67-80 13:31

11 weeks13:31

13:31

Дев’ять місяців мовчав Захарій. Він мовчав, бо засумнівався Божій обітниці про народження від нього, вже похилого роками, та вже немолодої та неплідної дружини, Єлисавети, сина. Дев’ять місяців промайнули, народився син. Коли на восьмий день хлопчика обрізали, назвавши Іваном, його « батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого (Лк.1:67-75). Господь Бог Ізраїлю благословенний, бо Він зглянувся і відвідав, визволив і підняв ріг спасіння для Свого народу. Результатом цього стало спасіння Божого люду, якому Господь вчинив милість, згадав Свій заповіт Авраамові та врятував від ворогів, щоб Його народ міг служити Йому. Центральним у цьому гімні є Боже пригадування Його святого заповіту і присяга, якою присягавсь Господь Авраамові. Про початок заповітних відносин Бога з Аврамом читаємо у книзі Буття: « І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі! » (1М.12:1-3). Господь зміцнює згодом Свій заповіт, промовляючи: « Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика… Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність » (1М.15:1, 5-6). Ось Аврамові вже 99, проте спадкоємця він ще не має, коли явився Господь і промовив: « Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!... І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть. І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі… То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами » (1М.17:1-11). Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Різдвяна проповідь: Луки 2:10-14 16:52

11 weeks16:52

16:52

« І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... » (Лк.2:6-9). Ще не встигла Марія покласти сповите Немовля в ясла, як у полі біля Віфлеєму ангел Господній, сяючи у Божій славі, з’явився і промовив до пастухів: « Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме » (Лк.2:10-12). А коли відкрились небеса, « ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали (співаючи перед враженими пастухами): Слава Богу на висоті, і на землі мир серед людей доброї волі! » (Лк.2:13-14). Тут, у Віфлеємі та його околицях, було все, що справді належить небесам. Сам Господь небес лежав як немовля в яслах. Слава Господня осяяла пастухів і освітила ніч небесним світлом. Небесне військо з радістю зібралося перед безмовними людьми. Лунає музика небес. Це ніби небо спустилось на землю, поглинувши останню в собі. Однак, те, що сталося тут, не стосується лише мешканців Віфлеєму, але кожного, чию природу прийняв Син Божий, кожного, хто є людиною і є грішником. Адже ангел Господній проголошує: « бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім ». Тут ми маємо невимовно велику та незбагненну таємницю. Божа святість і праведність повинна закрити двері небес для нас грішних. Бог знає, що ані ми самі, ані інше, яке створіння на небі, чи на землі, не може відкрити їх для нас. Він знає про наш страх, про страх грішника перед святим і справедливим Богом. Таким чином, ще з вічності Він вирішує, що те, що ми не можемо зробити, Він Сам зробить. І Він зробить це у такий спосіб, що Його божественна, чудесна, незбагненна і безмежна любов стане відома усім на Його вічну славу та хвалу. Бог постановив, що Його дорогий Єдинородний Син буде посланий у світ, що Він станеться людиною, що на Нього будуть покладені всі наші гріхи, і що ці гріхи будуть повністю і навіки поховані в глибинах Його впокорення і смерті на хресті. Те, що сталося у Віфлеємі було виповненням цієї величної постанови небесного Отця. Як тільки Його Син стався людиною, нездвигненний тягар гріха всього людства був на Нього покладений. Тож, коли Христос, Боже жертовне Ягня за гріхи всього людства, лежав у яслах темної стайні, Божі очі дивились у майбутнє туди, де Його Син помирає на хресті. Таким чином, це викуплення за гріх, яким Божа святість і справедливість були умилостивлені, а люди були примирені з Богом, було ніби вже сповнене. Бо приходить саме те «сьогодні», про яке проголошується у другім псалмі: « Ти Мій Син, - Я сьогодні Тебе породив ». Бо це сповите Немовля в яслах є Сином Божим за Своєю природою. Він існував з Отцем і Святим Духом з вічності. Він є Богом рівним з Отцем в усьому. Щонеділі ми сповідаємо в Нікейському Символі віри про «Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого не створеного, єдиносущого з Отцем, через Котрого все сталося». Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Про благословення Божого Втілення. 12:52

11 weeks12:52

12:52

Великий лютеранський богослов Йоганн Ґергард завершує свій роздум про спасаючі благословення Христового Втілення такими словами: «Душе моя, безперестанку дякуй Богові, Котрий створив тебе, коли тебе ще не було, Котрий викупив тебе, коли через гріх ти була під вічним засудженням, і Котрий приготував для тебе невимовні радості та повноту слави, якщо ти вірою линеш до Христа твого Спасителя». Розпочинає ж він свій роздум наступним чином: "Бо я ось благовіщу вам радість велику" (Лк.2:10), сказав ангел при народженні нашого Спасителя. Справді великою є радість таким чином проголошена, ба, більшою ніж може осягнути людський розум. Жахливим для нас було знаходитись під святим гнівом Божим, бути полоненим волі диявола, і бути під присудом вічного засудження. Але ще більш жахливим було те, що люди не знали про свій страшний стан, чи що були повністю байдужими до цього. А тепер ангел приносить добру звістку про те, що в світ прийшов Спаситель, Котрий звільнить нас від усіх цих нещасть. Він прийшов як Лікар до духовно хворих, як Викупитель до полонених гріха, як Шлях до тих, хто заблукав, як Життя до мертвих у переступах і гріхах, та як Рятівник до загублених. Як Мойсей (Вих.3:10) був посланий Господом, щоб звільнити синів Ізраїлевих від Єгипетського поневолення, так і Христос був посланий Отцем, щоб викупити людство від поневолення диявола. Як голуб, коли води відступали від лиця землі, повернувся з оливковим листком до Ноя в ковчезі (Буття 8:11), так Христос прийшов на землю, щоб проповідувати мир і примирення між людиною і Богом. Тож, радіймо і величаймо милість нашого Бога. Хіба Той, Хто полюбив нас ще коли ми були Його ворогами (Рим.5:8), не зневаживши взяти нашу людську природу в найтісніший союз зі Своєю божественністю, забере щось добре від тих, хто є учасниками однієї плоті з Ним? Хто коли ненавидів Свою плоть (Еф.5:29)? Як Він може нас відкинути, коли у застосуванні такої високої та безмежної милості Він вчинив нас учасниками Його власної природи? – риторично запитує Ґергард. Хто в найвищій думці може досягнути цієї дивовижної таємниці, а тим більше виразити її словами? Тут ми маємо найвищу високість і найнижчу ницість, найбільшу силу і немічну безпомічність, найславнішу велич і найбезславнішу слабкість. Що може бути вищим від Бога, або більш ницим ніж людина? Хто має більше влади за Бога, чи більше моральної немічності за людину? Хто може бути таким славним як Бог і слабким як людина? Проте така висока сила розробляє план викуплення, який поєднує всі ці елементи, тоді, коли безмежна справедливість вимагала такого союзу. Який обмежений розум може осягнути велич цієї таємниці? Відповідний викуп, безмірний за вартістю, вимагався за людську провину, бо людина відвернулася від Бога, безмежного Добра. Але що могло бути відповідним спокутуванням безмежному Богові? Таким чином, безмежна справедливість бере від себе, як це було, відповідне спокутування від себе принесене. І Бог Творець страждає в людській плоті, щоб людина, діло Його рук, не страждала вічно. Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Псалом 72. 16:01

11 weeks16:01

16:01

Псалом 72 – Правління Праведного Царя Молитва за Царя – Його Справедливість « Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого, хай він праведністю судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю! Нехай гори приносять народові мир, а пагірки праведність. Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя! » (1-4). Які якості чинять царя великим? Є деяке число правителів, які здобули титул «великий», серед них Александр Великий Македонський, Фрідріх Великий Прусський, Ірод Великий Ізраїльський. Чому історики називають цих мужів «великими»? Три століття до Христа Александр Македонський здобув імперію більшу за всі колишні імперії до нього, захопивши територію від Греції до Індії. І завоював він це все зі швидкістю, якою ще ніхто до нього не робив цього раніше, за якихось три-чотири роки. Хоча він і помер у своїх 33, його імперія ще століттями впливала на історію світу. Фрідріх Прусський вивів своє королівство до найвпливовіших позицій в Європі кінця 18-го сторіччя, шляхом ведення різноманітних воєнних кампаній та реформування системи державного управління. За часи його правління територія Бранденбурзько-Прусського королівства збільшилась у двічі. Ірод Великий був найбагатшим і найбільшим будівничим стародавнього Ізраїлю, більшим навіть від Соломона. Однак, він був найжорстокішим і найлукавішим правителем Ізраїлю. Для набуття і збереження влади він стратив немовлят Віфлеєму, трьох своїх синів та одну з десяти своїх дружин. Здається, що для того, щоб якийсь правитель отримав титул «великий», йому потрібно загарбати якомога більше землі та вбити кожного, хто стоїть на його шляху. Для світу наскільки великим є цар залежить від того, скільки території він загарбав і як довго тривало його правління. Царі, яких світ називає великими, були великими в егоїзмі та жорстокості. Вони будували свої царства, гноблячи і вбиваючи інших. Однак, відповідно до Божого Слова те, що робить царя справді великим, це праведність і справедливість. Виняткова характеристика царства Месії, характеристика яка виокремлює це царство від всіх інших великих царств, це справедливість. Його правління не ґрунтується на капризній владі, а на справжній праведності. Праведність Христового правління відображається двома способами. По перше, є справедливість Євангелія, через яку Христос дає Своєму народові прощення і вічне життя. Євангельське проголошення є справедливим, бо Христос повністю заплатив за всі гріхи. По друге, справедливість закону також існує, справедливість через яку Христос розбиває ворогів Його народу та всіх тих, хто зневажає Бога. Це проголошення засудження також буде справедливим, бо засуджені відкинули Боже прощення і заслужили своїми гріхами собі прокляття. Останнього дня, коли Христос запросить тих, що по Його правицю, вспадкувати життя, а тих, що по лівицю, засудить до проведення вічності у пеклі з дияволом і його ангелами, виповниться досконала справедливість. Бідні, які згадуються у псалмі та отримують справедливість від царя, це бідні духом, які каються в своїх гріхах, саме ті, про яких каже Спаситель у Нагірній проповіді. Бідні духом можуть бути і матеріально бідними, але не всі матеріально бідні є бідними духом. Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Ісая 61:1-3 16:50

11 weeks16:50

16:50

« Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радості замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведності, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь! » (Іс.61:1-3). Хто промовляє ці слова? Кого помазав Господь і послав проголошувати Добру Новину? Цього Промовця Ісая вже називав у низці віршів своєї книги раніше. Напочатку 11-го розділу пророк проголошував: « І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрості й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати, але буде судити убогих за праведністю, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному » (Іс.11:1-4). На початку 42-го розділу Господь обіцяв через пророка Ісаю: « Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за праведністю. Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови » (42:1-4). У 49-му розділі Господь промовляє до Свого Слуги-Отрока: « За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені, щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська. Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх » (Іс.49:8-10). А тепер у 61-му розділі книги пророка Ісаї Промовець каже: « Дух Господа Бога на мені ». Чи є якась причина сумніватися в тому, Хто промовляє ці слова? Адже Промовець ніхто інший як Слуга Єгови, Єссеєвий Пагінчик, тобто, Ісус Христос. Євангеліє від Луки дає відповідь на всі ці запитання, розвіюючи всі сумніви щодо цього. Відвідуючи напочатку Свого публічного служіння синагогу міста Назарет, Ісус читає саме ці вірші зі сувою книги Ісаї, переданого Йому від старших синагоги. Він читає їх як Свою програму дій. « І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! » (Лк.4:20-21). Це був драматичний момент для кожного, хто перебував тоді у цій синагозі. Люди були вражені та розлючені, розлючені настільки, що намагалися скинути Ісуса зі скелястого урвища додолу. Отже, тут, у 61-му розділі книги пророка Ісаї, Ісус пророкує і проголошує, що на Ньому Господній Дух. Цей Дух видимо зійшов на Нього при Його Хрищенні в річці Йордані, як це пише Лука: « І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе! » (Лк.3:21-22). Продовження в аудіо...…

Християнські Проповіді

1
Амінь: Слово Віри та Прославлення 15:13

17 weeks15:13

15:13

У цьому випуску ми досліджуємо глибокий зміст слова «Амінь» — від його біблійного коріння до використання у поклонінні й молитві. Чому ми кажемо «Амінь»? Як це слово виражає нашу віру, довіру до Бога та згоду з Його волею? Ми розглядаємо, як «Амінь» стає частиною прославлення, молитви і християнського життя, а також як воно відображає Божі обітниці. Долучайтеся до роздумів про це надихаюче слово, яке є виразом впевненості у нашому Спасителі та Його ділах!…

Християнські Проповіді

1
Луки 1:5-25. Захарій і Боже Об’явлення: Шлях до Радості і Спасіння 13:43

17 weeks13:43

13:43

Цей епізод розповідає про унікальну історію Захарія, священика, який вперше входить до Святого Місця Єрусалимського храму і зустрічає ангела Гавриїла. Ми досліджуємо страх і сумніви Захарія, його покликання до віри та обіцянку народження Івана Христителя. Як це знаменне об’явлення підготувало шлях до приходу Месії і стало початком нової ери радості та спасіння? Зануртесь у таємницю Божого плану, який розпочинається у храмі, розкривається в Євангелії і веде до життя у Христі.…

Християнські Проповіді

1
Матвія 25:31-46 - Останній Суд: Милосердя, Праведність і Вічність 14:59

17 weeks14:59

14:59

Цей епізод подкасту присвячений глибокому розгляду теми останнього суду, який Ісус Христос описує в Євангелії. Ми обговоримо, як Христос постане як Цар і Суддя, щоб відділити праведників від неправедників, наголосивши на простих діях милосердя, які Він цінує. Чи всі будуть спасенні? Як Божа благодать і наша віра проявляються у ділах любові? Ми розглянемо біблійні пророцтва, зв’язок між старозавітними обіцянками та їх виконанням у Христі, а також значення Божого благословення. Це нагадування про те, як наші щоденні вчинки відображають нашу віру та наближають нас до Царства Небесного.…

Mighty Patch™ Original patch from Hero Cosmetics - Hydrocolloid Acne Pimple Patch for Covering Zits and Blemishes in Face and Skin, Vegan-friendly and Not Tested on Animals (36 Count)

Bounty Quick Size Paper Towels, White, 8 Family Rolls = 20 Regular Rolls (Packaging May Vary)

MAYBESTA Professional Wireless Lavalier Lapel Microphone for iPhone, iPad - Cordless Omnidirectional Condenser Recording Mic for Interview Video Podcast Vlog YouTube

Podcastok, amelyeket érdemes meghallgatni